Теоретико-методологічні підходи до визначення сутності електронної комерції та її видів

Анотація

У статті розглянуто основні тенденції розвитку галузі електронної комерції. Визначено сутність електронної комерції, основні її ознаки та відмінності від традиційної. Розроблено систему класифікації електронної комерції відповідно до особливостей її здійснення в Україні. Побудовано моделі здійснення електронної комерції, орієнтованої на гуртовий бізнес.

Ключові слова: електронна комерція, інтернет-сайт, бізнес для бізнесу, бізнес для споживача, уряд для бізнесу.

 

Протягом 2015-2016 років в Україні з’явилося перше законодавство, що почало регулювання питання електронної комерції в Україні. Фактично даний вид діяльності є новим, він має свої особливості та специфіку. Однак через недосконалість регулювання даної сфери та відсутність контролю за діяльністю підприємств електронної торгівлі виникає багато неузгоджених питань, які потребують детального вивчення.

Дослідженнями особливостей електронної комерції займались такі вітчизняні дослідники, як Янчева Л.М. [1], Плескач В.Л. [2]. Протягом останнього року питання досліджували Ткаченко А.А. [3], Писаренко Н.Л. [4]. Однак комплексного підходу до визначення видів діяльності, що відносяться до електронної комерції та їх специфіки не здійснено.

У даній  статті буде досліджено сутність електронної комерції та особливості діяльності підприємств, діяльність яких відноситься до даної галузі.

Електронна комерція щороку збільшує своє значення в розбудові глобальної економіки. Укладання комерційних угод без географічних обмежень здійснюється за умови використання засобів інтернет-технологій. З метою полегшення організації даних процесів створюються платформи, що становлять основу електронної комерції. 1 436 млн. осіб вже є постійними покупцями через інтернет-магазини, їх кількість щороку зростає. На сьогодні основним лідером на ринку електронної комерції є Китай, який протягом останніх років забрав лідерство в США та Японії. Це відбулося за рахунок створення нових видів електронної комерції, яка орієнтована не на споживача,  а на бізнес. Стимулювання розвитку електронної комерції відбувається через її підтримку та регулювання зі сторони країни [5].

В українській економіці електронна комерція є новим видом діяльності. 23 серпня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України складений план дій по регулюванню господарської діяльності підприємств, що функціонують на ринку електронної комерції. Відповідно до даного документу заплановане прийняття актів, націлених на регулювання електронних угод, операцій з електронними грошима та електронним документообігом.

Саме в цілях визначення загальних принципів діяльності підприємств, що здійснюють свою діяльність через Інтернет, Верховною Радою прийнятий базовий нормативний документ – Закон України “Про електронну комерцію” [6].

У відповідності до статті №3 даного Закону, електронна комерція – це відносини, направлені на отримання прибутку, які виникають при здійсненні угод відносно придбання, змін чи покращення цивільних прав та обов’язків, що відбуваються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, у результаті чого в учасників даних взаємовідносин виникають права та обов’язки майнового характеру.  Відповідно до даного закону електронна торгівля – це господарська діяльність у сфері електронної купівлі та продажу, реалізації товарів покупцеві дистанційним методом шляхом здійснення електронних угод з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Таким чином, інтернет-магазини є частиною електронної комерції.

Необхідно зазначити, що електронній комерції притаманні усі ознаки підприємницької діяльності за однієї відмінності: вона здійснюється за допомогою Інтернету чи інших мереж. Однак електронна комерція має свої особливості. До них слід віднести наступні ознаки:

  1. Комплексність. Електронна комерція є системним поняттям, що включає відношення у сферах електронних документів та документообороту, укладанні угод, використання електронних підписів.
  2. Наявність мережі. Середовищем для здійснення угод та банківських послуг є мережа електрозв’язку, в Україні такою є Інтернет.
  3. Диспозитивний підхід до вибору мережі. Учасникам електронної торгівлі не потрібно використовувати якусь конкретну мережу. В нашій країні найбільш поширеним є Інтернет, але телекомунікаційні технології постійно розвиваються, то Закон визначає можливість здійснення операцій не тільки в мережі Інтернет.
  4. Невичерпна кількість угод, які можуть здійснюватися за допомогою Інтернету: законодавством не обмежується кількість, види угод та їх об’єкти.
  5. Можливість здійснення операцій за допомогою електронних платіжних систем, що визначені чинним законодавством України.

Електронна комерція має особливі інструменти та методи здійснення діяльності.

Таблиця 1 –  Порівняння інструментів електронної та традиційної комерції

Традиційні інструменти комерційної діяльності Інструменти електронної комерційної діяльності
Паперовий документообіг Електронний документообіг
Вулична реклама, реклама в ЗМІ Вірусний маркетинг, банерна реклама, контекстна реклама, просування сайту в пошукових системах
Печатка та підпис Електронний підпис
Готівковий та безготівковий розрахунок Додатково розрахунок електронними платіжними системами, посередницькі сервіси
Орієнтація на сегмент споживачів Орієнтація на індивідуальні потреби
Знання та досвід персоналу Постійний розвиток персоналу
Опора на безпеку та стабільність Готовність до ризиків, мобільність
Реалізація організаційних процесів ресурсами підприємства Аутсорсинг
Основні фінансові показники: прибуток, структура капіталу Основні показники: чистий грошовий потік, кількість відвідувачів сайту та їх конвертація в покупців

 

Підприємства, що організовують свою діяльність через Інтернет мають певну особливість – вони більше готові до ризиків і повинні постійно знаходити нові способи утримання позицій на ринку. На відміну від таких підприємств, традиційний бізнес здійснює свою діяльність у відносно постійному ринковому середовищі. Цей фактор є значним при плануванні, організуванні та управлінні підприємством.

Необхідно зазначити, що такий вид діяльності, як електронна комерція, не обмежується діяльністю інтернет-магазинів та сервісів. Для того, щоб більш наглядно зрозуміти, які види діяльності входять до складу електронної комерції, складемо матрицю видів електронної комерції.

Таблиця 2 – Види електронної комерції у розрізі за взаємовідносинами між учасниками

Зв’язки Споживач

(Consumer)

Бізнес

(Business)

Споживач

(Consumer)

C2C

Consumer-to-consumer

C2B

Consumer-to-business

Бізнес

(Business)

B2C

Business-to-business

B2B

Business-to-business

Уряд

(Government)

G2B

Covernment-to-business

 

С2С (англ. Consumer-to-Consumer) – маркетинговий термін, що позначає схему електронної торгівлі між кінцевими споживачами, при якому покупцем і продавцем не є підприємці в юридичному сенсі цього слова. У даному виді комерційних взаємин бере участь третя сторона – посередник, який організовує торговельну площадку, наприклад, інтернет-аукціону, сайт-оголошення про купівлю чи продаж. Також посередник може бути гарантом або виконавцем проведення платежу. Посередник не є гарантом одержання товару, але у деяких випадках може впливати на вирішення спірних ситуацій. Посередник не бере участі у просуванні товару, продавець займається цим самостійно [7].

C2B (англ. Consumer-to-Business) – маркетинговий термін, який означає, що споживачеві надається можливість самостійно встановлювати вартість для різних товарів і послуг, пропонованих компаніями. Таким чином формується попит на певні види товарів чи послуги. Продавець, користуючись даними поточного попиту, приймає остаточне рішення про товарну та цінову політику. У США, для прикладу, туристи можуть на спеціальних інтернет-площадках подавати запити на необхідні  рейси, а авіалінії надають свої цінові пропозиції [8].

B2C (англ. Business-to-Сonsumer) – маркетинговий термін, що означає фінансові відносини між бізнесом та кінцевим споживачем. Тобто, це сегмент ринку, що представляє собою роздрібні продажі товарів, послуг та інформації. На даний сегмент орієнтовані західні моделі ведення електронної комерції [9]. До даного виду діяльності можна віднести: продаж товарів, продаж послуг, продаж інформації, інформування про товари (роботи, послуги), онлайн сервіси для організування (автоматизації) процесів домогосподарств.

B2B (англ. Business-to-Business) – маркетинговий термін, що означає продаж товарів, послуг чи інформації між компаніями без включення в процес кінцевих споживачів. Тобто, це електронний бізнес, направлений на оптового покупця [10]. До такого виду діяльності слід віднести: логістичний бізнес, пов’язаний із транспортуванням та дистрибуцією продукції; провайдерів різних видів послуг, зокрема хостингу; аутсорсинг в електронній комерції, зокрема захист інформації, послуги із seo-оптимізації, розміщення реклами в Інтернеті, підтримки роботи серверів; послуги з розробки контенту для сайтів, інші види послуг.

B2G (англ. Business-to-Government) – маркетинговий термін, що означає пропозиції бізнесу для урядових організацій щодо придбання товарів чи послуг [8]. В Україні такого напрямку електронної комерції не існує, однак є зворотний – G2B (Government-to-Business) напрям. Прикладом організування такого виду діяльності є діяльність Prozorro.gov.ua – сайт відкритих закупівель державними та приватними підприємствами, що працює на основі публічності та прозорості.

За останні роки почав стрімко розвиватися ще один вид електронної комерції, а саме мобільна комерція.  Мобільна комерція – це купівля та продаж товарів і послуг через бездротові технології, тобто такі портативні пристрої, як мобільні телефони та КПК (планшети). В Японії даний вид електронної комерції є лідером цієї галузі.

Даний вид електронної комерції є розвиненим у тих країнах, які мають можливість надавати більш швидкі, надійніші та безпечніші послуги Інтернету. До видів діяльності, які можна включити до складу мобільної комерції відносять: фінансові послуги (в Україні найпоширенішою є Приват-24 (П-24)), брокерські послуги, послуги роздрібної торгівлі, інформаційні послуги, що включають розваги, фінансові новини, спортивні огляди та іншу інформацію [10].

Перед тим, як проводити паралелі між двома ринками B2B та B2C, які на перший погляд здаються зрозумілими, відмітимо базові їх відмінності.

На B2C ринку продажі товарів є відносно простими. Ціна на продукцію є фіксованою, кількість товарів є незначною, доставка продукції теж є простою. Дана діяльність не має значних вимог до регулювання та оподаткування, продукцію легко демонструвати через віртуальні вітрини інтернет-магазинів та реалізовувати за допомогою різних транспортних сервісів, що доставляють товари в будь-який куточок світу.

Ринок B2B суттєво відрізняється. По-перше, ціни на всю продукцію даного ринку є плаваючими у залежності від обсягів замовлень. По-друге, обсяги товарної продукції мають більш широкий діапазон, що потребує глибоких, зважених рішень щодо організування доставки. По-третє, на ринок мають великий вплив податкові, митні та законодавчі регулювання. По-четверте, маркетинг (сьогодні використовують поняття “заходи з навчання клієнтів”) є значно складнішим, оскільки він повинен включати не тільки ознайомлення із продукцією, але й описову частину, тобто яким чином її доставити та продати.

Ринок B2B є більш ризиковим, оскільки без проведення маркетингових заходів (навчання клієнтів) бізнес з даними товарами чи послугами може бути абсолютно непередбачуваним, на відміну від бізнесу  B2C.

Наведені факти говорять про те, що бізнес B2B є значно складнішим, чим B2C, що свідчить про цінність даної системи, оскільки вона вирішує значно складніші питання, які не під силу системі, орієнтованої на роздріб. Детальний порівняльний аналіз основних відмінностей між B2С та B2B електронною комерцією показано в таблиці 3.

Ринок B2B підтримується промисловістю зі сторони пропозиції товарів, а зі сторони покупців великими гуртовиками та спільнотами, що займаються колективними покупками. Такі спільноти об’єднуються у власні групи, що займаються різними видами супутніх сервісів, зокрема післягарантійне обслуговування, інформаційні послуги та ін. Моделі ведення даного бізнесу є досить різними, вони включають спрощені системи, коли покупцем може виступати одна велика компанія, або коли покупцем є спілка, зібрана із дрібних покупців.

Таблиця 3 – Основні відмінності між B2C та B2B електронною комерцією

Показник B2C B2B
Ціна на продукцію, послуги Фіксована Плаваюча
Кількість товарів Незначна Значна
Доставка Проста, за допомогою логістичних сервісів Ускладнена митними процедурами
Маркетинг Включає опис товарів Включає опис товарів і вказівки до їх використання та реалізації
Рівень ризику Незначний Високий

 

Більшість B2B моделей відходять від застарілих систем, які були зав’язані на використанні електронного обміну даними (EDI), що були дорогими та громісткими для опрацювання. Теперішній бізнес переходить на більш доступні онлайн платформи, де покупці та продавці знаходять одне одного в будь-якій точці світу, використовуючи Інтернет. Для здійснення таких транзакцій необхідні звичайні персональні комп’ютери та наявність Інтернету. Ця зміна показує перехід від моделі “один до багатьох”, де однією компанією організовувалися переговори із різними постачальниками, що знаходилися в межах програми електронного обміну даними, до моделі “багато до багатьох”, де компанії інтегрують електронну закупівлю товарів та послуг з багатьма онлайн магазинами. Наглядна демонстрація роботи двох систем відображена на рисунках 1 та 2.

 

b2b one to many

Рисунок 1 – B2B  модель  електронної комерції “Один до багатьох”

У моделі “один до багатьох” є два типи бізнес-моделей. Обидві базуються на одному принципі покупець дає запит на необхідну продукцію, а постачальники пропонують свої товари.

– незалежна пряма модель. Вона базується на використанні програмного забезпечення для ведення електронної комерції. Її суть у тому, що компанія, яка реалізує продукцію споживачам, створює персональний сайт, де описує потребу в певних товарах чи послугах, і отримує пропозиції на дані товари. Деякі фірми, зокрема Siemens,  беруть плату з постачальників за використання їх сервісу і  отримання можливості постачати товар.

– приватні об’єднання (консорціуми) – ексклюзивні веб-мережі, які належать і управляються однією компанією, що забезпечує здійснення усіх видів операційної діяльності: закупки, постачання, оплати, інформування тощо. Основною перевагою такої моделі є можливість планування ресурсів у межах одного підприємства і в масштабах певної галузі. Для прикладу Wal-Mart надала своїм постачальникам доступ до переліку власного інвентаря, що знаходиться в магазинах та на складах. Через створення такої системи постачальники тепер самостійно зацікавлені в регулярних поставках продукції без перебоїв.

Вол-Март (англ. Wal-Mart)  – мережа однотипних магазинів, де продаються товари за низькими цінами, це найбільша мережа роздрібної торгівлі в Канаді та США.

У моделі “багато до багатьох” є власні приватні та публічні моделі ведення бізнесу. Так, компанії можуть об’єднуватися для формування власної мережі із ексклюзивним членством в ній, а ринок відкритий для усіх членів і управляється зі сторони третіх осіб, що забезпечують прозорі умови співпраці.

b2b many to many

Рисунок 2 – B2B  модель  електронної комерції “Багато до багатьох”

Ключовою майбутньою тенденцією стануть корпорації, які створюють власні платформи електронної комерції B2B. Так, вже зовсім скоро автовиробники продаватимуть запчастини через такі сервіси оптовикам, дистриб’юторам та офіційним представникам торгової марки. У традиційній моделі було би досить складно реалізувати продукцію в точки роздрібної торгівлі. Однак із даними платформами відносини будуть будуватися значно простіше, а корпорації зможуть досягнути більшої наглядності у співпраці із своїми клієнтами.

Отже, можна зробити висновок про те, що в Україні електронна комерція активно розвивається близько 20 років, однак тільки в 2015 році вийшов законодавчий документ, що почав регулювання діяльності підприємств електронної комерції. Таким документом є Закон України “Про електронну комерцію”. Відповідно до нього електронною комерцією є відносини, направлені на отримання прибутку, що відбуваються дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Тобто даним відносинам притаманні всі загальні ознаки комерційної діяльності, однак є відмінність – угоди укладаються дистанційно за допомогою, як правило, Інтернету. Якщо такі відносини будуть здійснюватися за допомогою інших видів інформаційно-телекомунікаційних відносин, то вони також матимуть ознаки електронної комерції.

Як показало теоретико-методологічне дослідження, види електронної комерції мають дещо іншу специфіку, ніж традиційна комерція. Існує 5 схем торгівлі товарами, послугами та інформацією: С2С – вид електронної комерції, яка формується споживачами за участі посередників; C2B – вид електронної комерції, коли споживачі задають попит на товари чи послуги, а виробники їх забезпечують; B2B – вид електронної комерції, що орієнтується на ведення ділових контактів між бізнесом, це організування оптових покупок товарів, робіт чи послуг; B2C – це вид електронної комерції, напрямлений на роздрібну пропозицію товарів та послуг. G2B –  це вид електронної комерції, коли держава замовляє послуги у комерційних підприємств. Ще одним видом комерції, який розвивається, є мобільна комерція, що здійснюється в бездротовому режимі.

Найбільшу участь у формуванні товарообігу в електронній комерції забезпечує B2B бізнес, який і буде запорукою розвитку технологій ведення комерційної діяльності і сприятиме глобалізації торговельних процесів.

Через недосконалість законодавчого регулювання електронної комерції та відсутність контролю за її здійсненням основна частина бізнесу в Україні знаходиться в тіні.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Янчева, Л.М. Електронна комерція: організація та облік [Текст]: Навч. посіб. / Л.М. Янчева, А.П. Грінько, А.С. Крутова, Т.О. Тарасова. – Х.: ХДУХТ, 2008. – 231 с.
  2. Плескач В.Л. Електронна комерція: Підручник / В.Л. Плескач, Т.Г. Затонацька. – К.: Знання, 2007. – 535 с.
  3. Ткаченко А.А. Напрями та стратегії розвитку електронної комерції в Україні / А.А. Ткаченко, О.В. Ставицький // Актуальні проблеми економіки та управління, 2017. – С. 11-17.
  4. Писаренко Н.Л. Особливості функціонування та моделі бізнесу на ринку електронної комерції в Україні / Н.Л. Писаренко, З.Р. Євдокимова // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», 2017. – С. 14-24.
  5. Global B2C E-commerce Report 2016 / Ecommerce Foundation. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.akit.ru/wp-content/uploads/2016/11/Global_B2C_Ecommerce_Report_2016_Light_version.compressed-1.pdf .
  6. Про електронну комерцію. Верховна Рада України; Закон від 03.09.2015 № 675-VIII – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/675-19.
  7. Клієнт до клієнта / Вікіпедія. – [Електронний ресупс] – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Consumer-to-consumer.
  8. A.Gupta. E-commerce: Role of e-commerce in today’s business // International Journal of Computing and Corporate Research. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.ijccr.com/January2014/10.pdf .
  9. Бізнес до клієнта / Вікіпедія. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/B2C.
  10. Бізнес до бізнесу / Вікіпедія. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Бізнес_до_бізнесу.

Recommended Articles